Послідовність імен не проверена

КАНОН. Людина протягом життя може мати кілька різних імен.

1. Істинне, або перше таємне імʼя дають при народженні. Його знають батьки й найближчі родичі. Поклик за істинним іменем майже нездоланно спонукає людину кинути справи й прийти на допомогу. Подружжя обмінюється істинними іменами під час шлюбу; після розлучення ритуал має стерти це знання.
2. Домашнє імʼя дають приблизно у три-пʼять років на родинному Імʼяреку. Воно закріплює належність до дому й не призначене для сторонніх. Після шлюбу звʼязок через домашнє імʼя зберігається.
3. Відкрите, або доросле імʼя дають під час переходу до дорослого життя. Воно записане у міській грамоті чи печаті й представляє людину в суспільстві. Бідні можуть замінити дорогий обряд уживаним прізвиськом, але згодом мають право пройти справжній Імʼярек.
4. Батьківське імʼя (по батькові) — імʼя рідного батька. Його носять діти особливо заслужених, «тричі імʼяречених» людей.
5. Дзедове імʼя — імʼя славного прямого пращура по батьківській лінії. Це не імʼя діда: пращур може бути прапрапрадідом, аби лиш його слава була найбільшою. Дзедове імʼя не змінюється при переході в інший дім і незмінне для людини все життя, тож саме воно, а не прізвище, тримає батьківську кров.

Призначає його людині не вона сама, а старші наступного покоління: спільним рішенням батька і, якщо живі, діда та прадіда. Рішення потрібне тому, що славних предків у роду буває більше ніж один. У селах це може бути цілий обряд із викликом духів по пораду.

🔴 Дзедом можна стати виключно після смерті. Живого предка дзедовим іменем не дають.

ВИСНОВОК. Дзедове імʼя дитини свідчить, що названий предок уже помер на час призначення, — отже саме імʼя людини датує смерть у її роду. А вибір між кількома славними предками є заявою роду про те, чию славу він тепер підносить; зміна дзедового імені між поколіннями — видимий знак, що рід переорієнтувався.

Нащадки богів і великих князів можуть мати два по батькові — тобто й батьківське, і дзедове імʼя водночас. 6. Заслужене імʼя дарує княжа грамота за подвиг. Нові подвиги можуть додавати друге, третє й наступні імена. 7. Таємне імʼя спільноти дають культи, магічні школи й військові союзи. Воно діє всередині групи й не повинно виходити назовні. 8. Смертне, або погребальне імʼя інколи дають після смерті. Його карбують на могилі; за ним можуть викликати дух або здійснювати заборонені некромантичні дії.

Публічне розкриття істинного імені колись було покаранням, що фактично позбавляло людину незалежності. Тепер цей звичай заборонений.