ТОН І ПРАВИЛА ОПОВІДІ запропоновано не проверена
| Розділ | Частина 18 |
|---|---|
| Джерело | Київська Русь: Мастер-ЛОР |
| Позначка автора | без мітки автора |
- Оповідь може бути від першої особи, але це адаптований голос для сучасного читача.
- Довідкові відступи бажані, якщо пояснюють, чому герой діє саме так. Їх можна відділяти примітками або спеціальними вставками, щоб не ламати темп.
- Іронія — частина авторського голосу; персонаж усередині небезпеки не зобов’язаний вважати її смішною.
- Світ потрібно показувати через дію: не «магія поширена», а «порохівник купує захищене барило»; не «побратими важливі», а «кіт бачить засідку раніше за слідака».
- Герой компетентний, але не всесильний. Він може програти, бути пораненим, урятуватися завдяки іншому або обрати втечу.
- Князі не говорять як сучасні чиновники. Їхня мова статусна, музична, багатозначна й ритуалізована.
- Не слід перевантажувати текст випадковою архаїкою. Внутрішня логіка важливіша за декоративні «давні» слова.
- Назви заклять є професійними інструментами, а не обов’язковими бойовими вигуками.
- Інші народи мають власну історію в цьому світі. Німці, індійці, євреї та сусіди Русі не повинні бути копіями нашого світу без перевірки наслідків розходження.
- Еротичні, жорстокі й ритуальні сцени мають працювати на характер, право й культуру світу, а не бути самоціллю.
Категории: Довідка про світ